Груша в центре Украины

Груша в Центрі України

Промислові насадження груші в Україні зосередже-но між річками Дністер і Прут у Чернівецькій області
в максимально вдалому для їх вирощування мікрокліматі.
Сортовий склад цих насаджень вузький— загалом це Но-ябрська та ДельбараюRX-12-47 (місцева назва Сніжинка).
У Криму спроби культивування грушевих садів виявилися не зовсім успішними. На решті території України грушеві
насадження зосереджено в особистих підсобних госпо-дарствах, як наслідок— оптову партію плодів груші в нас
знайти важко. Такий стан справ підштовхує українських виробників плодової продукції розпочати грушевий біз-нес. Економічний стимул є суттєвим: оптова ціна якісних яблук восени в середньому становить5–6 грн/кг, навес-ні8–10 грн/кг(дані сезону2013–2014 р.). Оптова ціна плодів груші незалежно від сезону тримається на рівні 12–20  грн/кг. Витрати на вирощування та врожайність
обох порід за інтенсивної технології ведення саду є на одному рівні(35–40 т/га). Як показав досвід, грушу можна
успішно вирощувати й в центральних областях України.

Особливостi Технологiї

Перш ніж вести мову про переваги тих чи інших сор-тів, варто обговорити деякі особливості технології виро-щування груші, що про них нині мало згадують як самі садівники, так і науковці.

Ґрунт
Грушеві сади на айвовій підщепі у жодному разі не можна розташовувати на ділянках із карбонатними ґрун-тами, навіть якщо вміст карбонатів низький. На таких ґрунтах груша страждатиме від хлорозу, а її плоди будуть дрібними та несмачними.
Схема закладання
Якщо в аматорських садах груші допустима схема по-садки3 ×1 м, то таке розташування дерев у промислових
садах, коли ті увійдуть у планове плодоношення, зни-зить їх урожайність. У сучасних грушевих садах айвова
підщепа є найпоширенішою. Вона дає дереву потужну, розгалужену, мичкувату та розташовану близько до по-верхні кореневу систему. Загущене розташування таких рослин спричинить їхню конкуренцію, яка з віком лише
посилюватиметься. Навіть за найякіснішого догляду такий сад швидко старітиме. Із року в рік там недобиратимуть
урожай.
Для якісної роботи техніки й отримання високих урожа-їв промисловий грушевий сад на айвовій підщепі слід за-кладати не густіше ніж4 ×1,5 м та не рідше ніж4,5 × 2 м.
Якщо використовують айвову підщепу й планують менш щільне розташування дерев, то про інтенсивне вирощу-вання груші в такому саду вже не йтиметься.
Формування
Найбільші, найкраще забарвлені та найсмачніші плоди в груші ростуть на верхівці крони. Плоди, що розташо-вуються ближче до штамба, також є більшими, ніж ті, що ростуть на периферії гілок. У першому випадку голо-вну роль в отриманні плодів високої якості відіграють сонячні промені, у другому— більший обсяг і швидше надходження поживних речовин(чим ближче до штам-ба розташовано плід на бічній гілці, тим меншу відстань долають поживні речовини й тим більше їх припадає плоду). Плід біля штамба матиме інтенсивне забарв-лення, якщо крона дерева буде малооб’ємною, і сонячні промені легко проникатимуть у середину крони. Радіус
горизонтальної проекції крони не має перевищувати 1 м— тоді дерева отримуватимуть достатню кількість сонячних променів, а плоди не опиняться занадто далековід штамба.

Крону слід формувати так, щоб плоди високої якості можна було отримувати на її найнижчих ярусах. Укоро-чення бічних однорічних пагонів неприпустиме. Щоб утримати крону з потрібним габітусом, слід укорочувати довжину бічної гілки на однорічний бічний пагін або на вовчок, із наступним його прокручуванням і горизонталь-ним закріпленням.
Висота дерев
Найбільша небезпека— можлива невідповідність між висотою крони та шириною міжрядь. Якщо дерева в рядах будуть занадто високими, то об’єм сегментів кро-ни, який дає плоди підвищеної якості, зменшиться. Ці сегменти пересунуться вище, натомість нижня частина крони відставатиме в розвитку. Щоб цього не сталося, висоту крони потрібно увесь час тримати на одному
рівні. Коли висота надміру збільшується, центральний провідник укорочують, а функції лідера передають слабкій, розташованій нижче, бічній гілці. Таким спо-собом висоту дерева вдається зменшити на1,5 м. Якщо дерева в саду розташовано за схемою4 × 1,5 м, їх висо-та має сягати3 м, якщо сад закладено за схемою4,5 ×2 м— 3,5 м.
Запилення
У саду, що не має дієвих запилювачів, якісне перехресне запилення та наступне зав’язування плодів неможливе, адже в більшості сортів груші пилок стерильний. Ситуа-ція утруднюється ще й тим, що квіти груші не виділяють достатньої кількості ароматичних речовин, тому під час цвітіння бджіл приваблює не запах, а лише білий колір квітів. Ще гірше, якщо садівник розташує в грушевому саду
вулики з бджолами задовго до цвітіння— тоді бджоли знайдуть інші джерела нектару та пилку і, коли груша зацвіте, не звертатимуть на її квітки уваги.
Для більшості сортів груші ефективними сортами-за-пилювачами є Говерла та Конференція. Одним зі способів привабити бджіл на малоароматні квітки груші є внесення спеціальних препаратів. Цей метод застосовують у США. Щоб проростання пилку, запліднення та зав’язування плодів було якісним, під час цвітіння в грушевому саду має бути висока відносна вологість повітря. Такі умови можна
створити, установивши додатковий зрошувальний трубо-провід із потужними спринклерними водовипусками.
Тиск у водовипусках має бути не нижчим ніж2 атмосфе-ри. Підкронове дощування слід виконувати щоночі впро-довж усього часу цвітіння з контролем відносної вологості (вона має бути в межах85%) за допомогою психрометра.
Сорти
У центральних областях України груші припадає всяко-го: низька вологість повітря під час цвітіння, літній клімат
швидше жаркий, ніж помірно-континентальний, а зими— провокаційно теплі та з холодними антициклонами. Сорти для тутешнього вирощування слід підбирати ретельно:
щоб були стійкі до хвороб, спеки, вітрових посух і низьких зимових температур. Випробування українським кліматом
чимало іноземних сортів не витримують, натомість сорти вітчизняної селекції показують себе вдома гарно.
Під час промислового вирощування яблуні вразливий до хвороб сорт вимагатиме лише дещо більшого(порівняно
зі стійкішими сортами) пестицидного навантаження. У груші все інакше— порода є надзвичайно чутливою навіть до незначного інфікування(чи до опанування шкідника-ми) плодів і листкового апарату. Пов’язано це із трудно-щами усунення наслідків таких уражень в інтенсивному грушевому саду. Тому у виборі сорту груші не повинно бути жодних компромісів.
Сорти, що про них ітиметься нижче, не вражаються паршею, в умовах Центру України є достатньо зимостійкими та забезпечують високу врожайність. Описані тут сорти різняться за терміном достигання та тривалістю зберігання, їх підібрано таким чином, що реалізацію пло-дів(якщо в саду буде вся рекомендована лінійка) можна здійснювати з вересня по травень.

Вікторія — сорт імунний до парші, добре вдається на будь-яких видах ґрунту. Має високу зимостійкість, стій-кий до посухи та спеки. Завдяки частковій самоплідності й пізньому цвітінню врожай досягає значних обсягів.  Плоди грушеподібні, із середньою масою230 г. Під час дозрівання не обсипаються. Плоди слід збирати з25 серп-ня по1 вересня. Придатні до споживання відразу після
збирання. Без холодильника зберігаються до1 жовтня, у холодильниках— до15 січня.
Вижниця — сорт імунний до парші та бактеріозу. Узим-ку2012 року, коли морози сягали–35 °C, у дерев сорту не
спостерігалося навіть малого підмерзання. Має високу стійкість до посухи та спеки. Урожайність від помірної до
високої. Плоди грушеподібні, масою250–280 г, соковиті й м’ясисті. Знімальна стиглість настає1 жовтня. Без холо-дильника реалізація та споживання триває з25 жовтня по 20 листопада. У холодильниках зберігається до20 січня. Говерла— імунний до парші сорт. Після зими2012 року спостережено незначні підмерзання однорічних пагонів.
Стійкість до спеки та посухи середні. Завдяки тривало-му цвітінню та високій життєздатності пилку, а також вузькій пірамідальній кроні за ущільнених схем придат-ний як універсальний запильник. Плоди грушеподібні, величезні, із середньою масою300–350 г, маслянисті,
соковиті, з мигдалевим ароматом. Знімна зрілість настає 25 вересня. Придатні до споживання відразу, без холо-дильника зберігаються до20 жовтня, у холодильниках не втрачає товарності до1 січня й може реалізовуватися без дозрівання.
Ноябрська— сорт молдавської селекції, середньостійкий до парші, средньозимостійкий, але за високої агротехніки значних підмерзань не спостерігається. Дещо схильний до періодичності плодоношення.

Має високу товарність плодів, добрі смакові якості, привабливий, форма подібна до груші або яйця, сорт має досить високу рентабельність. Плоди із середньою вагою250 г, окремі — до1,1 кг. Зні-мальна стиглість плодів припадає на1–10 жовтня. Плоди придатні до споживання вже у жовтні. Без холодильника зберігаються до кінця листопаду. Від зберігання врожаю в холодильниках краще утриматися, бо в плодів із часом погіршується смак.
Стрийська— імунний до парші та дуже зимостійкий сорт. Стійкість до спеки та посухи вища за середню. Сорт схильний до періодичності плодоношення— урожай-ність по роках змінюється від дуже високої до помірної на наступний рік. Плоди грушеподібної подовженої форми. Середня вага— 270 г, у роки з помірною врожайністю може сягати700 г. М’якоть солодка, соковита, але не водяниста. Знімальна зрілість настає20 жовтня. При-датні до споживання через7 днів після дозарювання. У холодильнику зберігаються до початку березня. Три-валіше зберігання(до квітня) недоцільне через псування плодоніжки.
Яблунівська — імунний до парші та стійкий до бакте-ріального раку сорт. Після зими2012 року підмерзання рослин не спостерігалося. Має високу силу утворення пагонів. Урожай нарощує повільно. Плодоносить щорічно (не схильний до періодичності). Урожайність вища за се-редню. Плоди грушеподібні, середня маса220 г. М’якоть біла, соковита, добра на смак. Знімальна стиглість плодів
настає1 жовтня, до споживання плоди придатні після 25 жовтня. У звичайних сховищах(без холодильника) зберігаються до1 січня, у холодильниках— до20 люто-го, набуваючи інтенсивного(50% поверхні) червоного забарвлення.
Кучерянка— імунний до парші сорт. Після зими 2012 року підмерзання не спостережено. Стійкий до спе-ки та посухи. Урожайність частково періодична, але цей недолік компенсують високі смакові якості плодів. Плоди великі, грушеподібні із широкою нижньою частиною, середня маса260 г. М’якоть масляниста, біла, солодка, трохи кислувата. Знімальна зрілість настає5–10 жовтня,
дозріваючи, плоди не осипаються. Під час зберігання у  звичайних сховищах реалізацію(і вживання) плодів
починають у середині грудня, зберігання може тривати до початку лютого. У сховищах, які обладнано холодиль-ником, зберігання може тривати до початку квітня.
Роксолана — імунний до парші сорт із високою зимо-стійкістю, що також стійкий до спеки та посухи. Плоди
подовжені грушеподібної форми, середньою масою240 г.
Знімальна зрілість настає20–25 жовтня. В умовах Чер-каської області плоди визрівають щороку. У звичайних
сховищах плоди зберігаються до травня. Достигають (м’якоть стає маслянистою та соковитою) через12 днів
після виймання зі сховища. В обладнаних холодильниками сховищах зберігаються до червня.

Статья взята из журнала «Садівництво по-українськи»